Деякі люди поводяться так, ніби у них особливий статус: вони розумніші, важливіші, у них нібито більше прав. Вони можуть не говорити це прямо, але вираз обличчя, інтонація, жестикуляція і особливо фрази — все це видає внутрішню установку: «Я вищий за тебе».

Іноді такі люди – твої знайомі, колеги, родичі чи навіть дівчина. І якщо ти відчуваєш, що поряд з тобою хтось регулярно кидає такі фрази, мабуть, він не бачить у тобі рівного.

Тобі цього не зрозуміти

Це типова фраза тих, хто обожнює почуватися розумніше за всіх навколо. Як правило, вона говориться з холодною інтонацією або з фальшивою жалістю і натякає на те, що ти надто дурний, щоб поринути у тему: мовляв, навіть не намагайся, адже в тебе не вистачить розуму.

Зазвичай так поводяться люди з манією інтелектуальної переваги. Часто у них за плечима диплом, кілька «розумних» слів та бажання всіх повчати, хоча за фактом істинно розумна людина вміє пояснювати складне простими словами. А тут, навпаки, все заради демонстрації: «Дивися, я особливий».

Найчастіше це психологічний захист. У дитинстві таких людей могли знецінювати, і зараз вони доводять усім, що вони варті уваги, але роблять це чужим коштом.

Не факт, що вони реально розуміються на темі, — вони просто бояться, що ти перехизуєш їх, тому відразу збивають тебе з пантелику, щоб ти навіть не почав сперечатися.

Ти знаєш, хто я?

Це фраза, яка як за шаблоном прилітає від людей, впевнених, що їхня впізнаваність чи гроші автоматично роблять їх важливішими за інших.

Вони можуть бути медійними, мати якісь зв'язки або просто бути при грошах і вважають, що решта має поводитися з ними як із королями. Коли ти чуєш це, знай: перед тобою невпевнена в собі людина, яка залежить від зовнішніх ознак влади.

Він боїться виявитися "ніким" у чужих очах, тому йому так важливо, щоб ти визнав його значущість. І найсильніше, що ти можеш зробити, не грати за цими правилами.

Просто скажи «ні» без агресії та пояснень — для таких людей це як удар по его. Без глядачів, без визнання, без підтакування вони губляться, тому що вся їхня поведінка будується на реакції інших.

Ось для цього ти тут

Ця фраза звучить як наказ, ніби твоє завдання бути поруч, щоб виконувати чужу волю. Особливо бридко, якщо так каже не начальник, а хтось близький, наприклад дівчина, родич чи друг. Коли людина дозволяє собі такі слова, вона вже не бачить у тобі особистості.

Ти для нього не більше, ніж функція, інструмент і той, хто має робити, мовчати та не ставити запитань. Якщо це ще й відбувається у присутності інших, знай: тобою намагаються користуватися, щоби самоствердитися.

Це приниження, завуальоване під «просто фразу», і якщо ти терпиш це, воно повторюватиметься. Повага починається з тебе і з того, що ти не дозволяєш себе так ставитись.

Мені не потрібно цьому вчитися, я і так вмію

Ось ще одна фраза із серії «Я вища за цю роботу». Це типовий стиль тих, хто любить перекладати на інших відповідальність, турботи та навіть свої особисті обов'язки.

Особливо це часто буває в парі або в команді, де один просто сидить у телефоні, а інший тягне все на собі. Ти можеш запропонувати допомогти, навчити, пояснити, але людина навіть не намагатиметься включитися, тому що їй це «не її рівень».

Він робить вигляд, що тобі простіше це зробити або ти в цьому краще знаєшся, але суть не в цьому, а в тому, що йому просто зручно, що хтось усе робить замість нього.

За цим часто стоїть не лише ліньки, а й відчуття, що ти ніби «нижчий», і твоє завдання не дозволити цьому закріпитися як нормі. 

Я ж попросив по-доброму

Це начебто звучить спокійно, але насправді є маніпуляцією. Тобі кажуть: «Дивися, я культурний, ввічливий, а ти ні. Тому якщо ти не послухаєшся, це буде вже твоя провина».

Зазвичай так кажуть ті, хто не готовий прийняти відмову. Їхня «ввічливість» — це просто обгортка, що приховує посил, що ти маєш підкоритися, інакше тебе звинуватить у тому, що ти не вмієш спілкуватися.

Якщо ти сказав "ні" і тобі кидають цю фразу, не соромся відповісти: "Я теж чемно сказав "ні", це остаточно". Говори спокійно, але твердо – маніпулятори не люблять, коли межі позначені чітко.

Хто тут головний?

Так каже той, кого не сприймають як лідера, і він це відчуває. Замість того, щоб вести за собою, він намагається заявити про себе криком, наказом, демонстрацією влади.

Насправді сильні лідери не питають, хто головний. Їм не потрібно це промовляти, адже їх слухають, бо поважають, а не тому, що бояться.

Якщо хтось регулярно говорить подібне, особливо у побутових чи особистих ситуаціях, будь обережним. Це може бути початок токсичного сценарію, де тебе будуть ламати, підкоряти, ставити нижче.

Як мило

Це фраза-голка: на вигляд доброзичлива, але в ній прозирає: Ой, ти тільки зараз до цього додумався? Який наївний. Я все зрозумів ще сто років тому».

Часто так реагують у відповідь на ідеї, натхнення, відкриття, яким ти ділишся з ентузіазмом, і замість підтримки отримуєш приниження. Людина, яка її говорить, зовсім не «досвідчений товариш», а та, кому треба показати, що вона розумніша.

І неважливо, щиро ти надихнувся чи просто поділився, його мета – поставити тебе нижче, а себе вищою. Це робить його не кращим, а просто жалюгідним.

Ну, взагалі…

Інтернет сповнений таких персонажів: їм треба обов'язково поправити, влізти, уточнити, вставити свою думку. Навіть якщо ти просто розповів, як тобі сподобалося щось, вони обов'язково прийдуть із коментарем: «Ну, взагалі-то, ти не правий».

Це не уточнення та не конструктивна критика, а потреба в домінуванні. Їм важливо бути «найрозумнішими» у кімнаті, навіть якщо ніхто не змагається.

Суперечка з ними — марна трата часу. Вони не слухають, а чекають, коли матимуть змогу знову відкрити рота. У житті це люди, у яких усе будується на тому, щоб бути правими будь-що-будь.