У двадцять років ми хочемо бути схожими на рок-зірок, у тридцять на мільйонерів, у сорок починаємо підозрювати, що половина цих мільйонерів просто вдало одружилася, а друга половина опинилася в потрібному місці в потрібний час. І лише найрозумніші нарешті починають займатися власним життям.
Є такий особливий різновид чоловіків, які роками готуються до великого успіху. Вони читають біографії підприємців, слухають подкасти про інвестиції, знають, о котрій прокидається Ілон Маск, що їв на сніданок Стів Джобс і чому Воррен Баффет досі живе в будинку, який купив бозна-коли. У них є список із двадцяти книжок, які необхідно прочитати кожному чоловікові, підписка на кілька бізнес-каналів і переконання, що десь серед усієї цієї інформації захована та сама чарівна кнопка «Гроші».
Залишилося лише знайти її, натиснути й нарешті пояснити дружині, чому останні п'ять років ти дивишся інтерв'ю з мільярдерами замість того, щоб полагодити кран у ванній.
Найцікавіше, що ці хлопці нерідко справді розумні, освічені, працьовиті. Просто в якийсь момент вони вирішили, що найкоротший шлях до власного успіху пролягає через копіювання чужого.
І ось тут починається найцікавіше.
Чужий рецепт щастя, або Навіщо тобі водолазка Стіва Джобса?
Людина влаштована досить кумедно. Коли вона не знає, що робити зі своїм життям, їй дуже хочеться знайти когось, хто нібито знає. У дитинстві цю функцію виконують батьки, у школі авторитетні старші хлопці, у дорослому віці їхнє місце займають підприємці, блогери, інвестори, політики та інші люди, які навчилися переконливо розповідати про власну винятковість.
Здавалося б, цілком логічна стратегія: якщо хтось уже пройшов шлях, яким ти хочеш пройти, навіщо набивати власні ґулі? Подивився, повторив, отримав результат. Приблизно так працює рецепт борщу, інструкція зі складання шафи IKEA і, за переконанням багатьох, побудова багатомільйонного бізнесу.
Проблема лише в тому, що бізнес, кар'єра та життя загалом мають трохи більше змінних, ніж борщ.
Найпримітивніша форма наслідування полягає в копіюванні того, що успішна людина робить сьогодні. Мільярдер прокидається о п'ятій ранку? Чудово, ставимо будильник. П'є каву без цукру? Викидаємо цукор. Носить однакові футболки? Замовляємо десять чорних футболок.
Ще трохи, і можна виходити на IPO.
Це класичний карго-культ: відтворення зовнішніх ознак явища без розуміння механізмів, які його породили. Ти бачиш, що багата людина має певні звички, і робиш висновок, що саме ці звички зробили її багатою. Хоча цілком можливо, що вона дозволяє собі так жити лише тому, що вже багата.
Зрештою, якщо купити собі халат Г'ю Гефнера, це ще не означає, що вранці на кухні з'являться три блондинки.
Просунуті учні теж програють
Є, звісно, й більш інтелектуальна версія цього захоплення. Її прихильники чудово розуміють, що копіювати сьогоднішнього мільярдера безглуздо, тому починають копатися в його минулому. Що він робив у двадцять п'ять? Як заробив перші сто тисяч? Як шукав партнерів? Який бізнес відкрив першим? Що читав, з ким спілкувався, як приймав рішення?
Ідея вже значно цікавіша. Однак і тут є одна неприємна деталь: ти намагаєшся повторити чужі рішення в обставинах, яких більше не існує.
Людина, яка створила успішну інтернет-компанію у 2000 році, працювала на ринку, де сам факт наявності сайту іноді був конкурентною перевагою. Сьогодні ти можеш за вечір створити сайт, інтернет-магазин, рекламну кампанію, логотип і навіть віртуального директора з маркетингу, який переконливо розповідатиме, чому твої продажі не зростають. Усе це стало доступним мільйонам людей. І саме тому перестало бути перевагою.
Чужий досвід завжди має термін придатності. Змінюються технології, поведінка споживачів, економіка, вартість грошей, конкуренція, законодавство. Те, що двадцять років тому було геніальним рішенням, сьогодні може бути банальною помилкою.
До того ж біографії успішних людей мають одну чудову властивість: вони написані після того, як усе вдалося.
Заднім числом будь-яку послідовність подій можна перетворити на красиву історію про стратегічне мислення, наполегливість і віру в себе. Навіть якщо половина рішень приймалася навмання, партнер з'явився випадково, а перший великий клієнт виявився колишнім однокурсником.
У книжці це називатиметься «вмінням будувати довгострокові відносини».
Поки ти дивишся на конкурента, конкурент дивиться на твого клієнта
У бізнесі культ наслідування особливо добре помітний. Достатньо одному підприємцю запустити успішний ресторан, як за пів року в місті з'являється ще п'ять закладів із приблизно таким самим інтер'єром, меню, концепцією та офіціантами, які пояснюють, що їхній бургер є переосмисленням класики.
Власники цих закладів переконані, що повторили успішну бізнес-модель. Насправді вони повторили те, що змогли побачити.
Вони не знають, на яких умовах конкурент орендує приміщення, скільки платить постачальникам, як працює його команда, яку частину прибутку приносить доставка і чому люди повертаються саме до нього. Можливо, половина постійних гостей ходить туди через харизматичного власника, який пам'ятає їхні імена, улюблене вино та історію останнього розлучення.
Скопіювати колір стін можна за три дні. Скопіювати людські відносини трохи складніше.
За роки спостережень за бізнесом легко помітити одну закономірність: підприємці, які надто захоплюються конкурентами, поступово перестають бачити власних клієнтів. Вони переробляють сайт, бо конкурент переробив сайт, запускають новий продукт, бо конкурент запустив новий продукт, знижують ціни, бо конкурент знизив ціни. Усе їхнє професійне життя перетворюється на реакцію на чужі дії.
Найіронічніше, що гроші їм платить не конкурент.
Платить людина, яка хоче вирішити свою проблему. Їй абсолютно байдуже, наскільки точно ти відтворив чиюсь геніальну стратегію, чи відповідає твій офіс останнім трендам і чи використовуєш ти методологію, яку рекомендує якийсь американський бізнес-гуру.
Вона хоче отримати те, за що готова заплатити.
І якщо ти витратиш хоча б половину часу, який присвячуєш вивченню конкурентів, на розуміння цієї людини, твої шанси заробити гроші можуть несподівано зрости.
У сорок років уже трохи незручно шукати собі нового тата
У захопленні кумирами є ще один аспект, про який чоловіки не дуже люблять говорити. Психологічний.
Наслідування іншої людини дає відчуття безпеки. Коли ти не знаєш, куди рухатися, дуже приємно мати когось, хто нібито вже знайшов правильний напрямок. Можна повторювати його рішення, користуватися його аргументами, запозичувати його погляди на життя й навіть відчувати себе частиною чогось більшого.
А якщо нічого не вийде, завжди можна пояснити, що ти просто недостатньо точно дотримувався методики.
Це досить комфортна форма існування. Вона дозволяє залишатися дорослим чоловіком із бородою, іпотекою, двома дітьми та власною автівкою, але в найважливіших життєвих питаннях усе ще триматися за чиюсь руку.
Парадокс у тому, що більшість людей, якими ми захоплюємося, стали відомими завдяки здатності робити те, чого інші не робили. Вони сумнівалися в загальноприйнятих правилах, сперечалися з авторитетами, ризикували, помилялися, іноді поводилися як абсолютні ідіоти, але продовжували рухатися у власному напрямку.
А потім з'являються тисячі послідовників, які намагаються досягти такої самої незалежності, старанно копіюючи кожен їхній крок.
Тут навіть сарказм зайвий.
Бути дорослим, мабуть, і означає в якийсь момент погодитися з неприємною думкою, що універсальної інструкції до твого життя не існує. Ніхто не знає, який бізнес тобі варто відкрити, з якою жінкою жити, у якій країні оселитися, скільки грошей тобі потрібно для щастя і чи варто взагалі перетворювати все своє життя на нескінченну гонитву за наступним мільйоном.
Навіть людина, яка заробила десять таких мільйонів.
Чому власні помилки іноді дорожчі за чужі перемоги
Усі ми чули чудову пораду вчитися на чужих помилках. Порада справді хороша, якщо йдеться про те, щоб не лізти пальцями в розетку, не купувати автомобіль без перевірки документів або не вкладати всі заощадження в криптовалюту, яку рекламує хлопець із орендованого Lamborghini.
Зі складнішими речами все трохи інакше.
Уявімо двох підприємців. Перший прочитав десять книжок про переговори, вивчив техніки продажів, прослухав кілька курсів і чудово знає, як потрібно працювати із запереченнями. Другий провів двісті реальних переговорів, отримав сто п'ятдесят відмов, кілька разів продешевив, двічі зв'язався з відвертими шахраями й нарешті навчився розуміти, з ким має справу.
Кого ти захочеш бачити поруч, коли потрібно укласти справді важливу угоду?
Чужий досвід може заощадити тобі час, гроші й нервові клітини. Проте він не здатний повністю замінити власну компетентність, яка формується через практику, спостереження, аналіз і, на жаль, періодичні удари по самолюбству.
Знати, як потрібно поводитися в складній ситуації, і вміти так поводитися, коли на кону твої гроші, репутація та майбутнє сім'ї, це дві дуже різні речі.
Саме тому деякі чоловіки після двадцяти років у бізнесі можуть за п'ятнадцять хвилин розмови зрозуміти, що перед ними майбутня проблема, хоча не завжди здатні пояснити, як дійшли такого висновку. Їхній мозок просто має величезний архів ситуацій, інтонацій, обіцянок, поведінкових моделей і результатів, які вже колись бачив.
Цей архів не завантажиш із YouTube.
Збирай інформацію, а не іконостас
Було б нерозумно після всього сказаного закликати чоловіків припинити читати біографії, цікавитися історіями успіху чи вивчати досвід інших людей. Навпаки, чим ширше коло твоїх інтересів, тим більше матеріалу ти маєш для власних рішень.
Хороший підприємець може знайти корисну ідею в річному звіті міжнародної корпорації, розмові з власником невеликої кав'ярні, книжці з військової історії або випадковій суперечці з таксистом. Іноді одна фраза людини, яка двадцять років продає сантехніку, дає більше розуміння реального бізнесу, ніж тригодинна лекція професійного мотиватора.
Питання не в тому, звідки ти береш інформацію. Питання в тому, що ти з нею робиш.
Запозичена ідея має пройти через твої знання, досвід, обставини, фінансові можливості, характер і цілі. Її потрібно перевірити, адаптувати, іноді розібрати на частини й зібрати заново. Цілком можливо, що методика, яка принесла комусь мільйон доларів, у твоєму випадку допоможе заощадити лише дві години на тиждень.
І це теж чудовий результат.
Власна система життя й роботи взагалі рідко виглядає красиво. Вона складається з десятків чужих ідей, сотень власних спостережень, кількох великих помилок, випадкових відкриттів і принципів, які ти сформулював після того, як вкотре зробив щось не так.
Зате вона твоя. І, що важливіше, працює в реальному світі, де ти живеш, а не в автобіографії американського мільярдера.
Будь вампіром, а не паразитом
Є принципова різниця між людиною, яка використовує чужий досвід, і людиною, яка намагається прожити чуже життя.
Перша бере знання, перевіряє їх, перетворює на власні інструменти й рухається далі. Друга роками залишається чиїмось шанувальником, сперечається в коментарях, захищає репутацію свого кумира, купує його нові книжки та відчуває майже особисту гордість, коли той заробляє черговий мільярд.
Дивовижна річ: дорослий чоловік може щиро радіти фінансовим успіхам незнайомої людини, яка навіть не підозрює про його існування, і водночас роками відкладати вирішення власних фінансових проблем.
Захоплюватися іншими приємно. Це соціально схвально, об'єднує людей, дає теми для розмов і дозволяє відчути причетність до великої історії. Однак у певному віці варто поставити собі просте запитання: а що, власне, відбувається з моєю історією?
Чи стає цікавішим моє життя? Чи зростає мій бізнес? Чи більше свободи я маю сьогодні, ніж п'ять років тому? Чи навчився я приймати рішення, за які готовий відповідати, навіть якщо ніхто з моїх авторитетів їх не схвалить?
Бо можна нескінченно захоплюватися тим, як хтось облаштував свій прекрасний сад, поки твоя власна ділянка заростає бур'янами.
Тож будь трохи вампіром. Забирай із чужого досвіду все корисне, вбирай знання, вивчай чужі перемоги й поразки, розширюй власні можливості. Тільки не перетворюйся на паразита, який причепився до чужої особистості й без неї вже не уявляє власного існування.
Іноді доведеться винаходити велосипед. Іноді їхати на ньому не в той бік. Іноді падати, розбивати коліна, ремонтувати його посеред дороги й вислуховувати від розумних людей, що вони від самого початку знали, чим усе закінчиться.
Зате одного прекрасного дня ти можеш опинитися там, куди не вів жоден із маршрутів твоїх колишніх кумирів.
І це буде значно цікавіше, ніж усе життя їхати за кимось.
КОМЕНТАРІ0
Залишити коментар ↗Поки що без коментарів. Будьте першими!