Отже, ви облажалися на роботі. Дуже дуже сильно. Може, провалили важливі переговори чи відправили нюдси в чат із колегами, а не з партнером. А може ваш бізнес збанкрутував або вас звільнили.

Обережно: 18+! 

У Telegram-каналі MEN’S CULT ділиться перевіреною інформацією про секс, стосунки та красиві картинки. 

Приєднуйтесь!

Незалежно від того, яке лихо з нами трапилося, наш перший інстинкт — поринути в болото жалості до себе і повернутися в реальний світ лише після того, як ми досить себе покарали.

Але така поведінка, по-перше, змушує нас почуватися ще гірше, а по-друге, ніяк не заважає нам припуститися тієї ж помилки в майбутньому. Має бути якийсь інший спосіб впоратися.

З раннього дитинства ми звикаємо до того, що невдачі це погано і неприйнятно. Ми навчаємося цього у наших батьків, коли отримуємо погану оцінку, у наших вчителів, коли не знаємо відповіді на запитання, у наших однолітків, коли стаємо об'єктом цькування, і навіть у улюбленої спортивної команди, коли вона програє. При цьому вважається, що невдачі є паливом для успіху.

Що якщо ми як слід над собою посміємося або зазнаємо достатньо сорому і ганьби, це мотивує нас на підкорення нових вершин.

Але ми далеко не завжди уникаємо ризику. Наша стійкість до провалів знаходиться на максимально високому рівні, коли ми ще носимо підгузки. Якщо ми падаємо, поки вчимося ходити, то відразу викидаємо це з голови і знову встаємо на ноги.

Але коли ми потроху дорослішаємо і отримуємо свою першу двійку чи бажану роль у шкільному спектаклі дістається не нам, то швидко розуміємо, що святкуються перемоги, а не поразки.

Потім, коли ми досягаємо підліткового віку, від нас чекають, що ми точно знатимемо, чим хочемо займатися все життя. А експерименти, дослідження різних сфер та ризиковані рішення не надто вітаються.

Але ставлення до невдач починає поступово змінюватися в усьому світі. В Ізраїлі, наприклад, інвестори частіше готові давати гроші не новачкам, а підприємцям, які вже відкривали свій бізнес та провалилися.

І нам теж варто навчитися приймати свої невдачі, а ще краще святкувати їх.

Навіщо святкувати свої невдачі

Це вчить бути відкритим та зміцнює відносини

Коли ми ділимося своїми поразками з близькими друзями або, якщо вистачає сміливості, з передплатниками соціальних мереж, наша відкритість мотивує інших людей відкритися у відповідь.

Крім того, це дозволяє позбавитися сорому — частого супутника невдач. Сором, що залишається в тиші та ізоляції, тільки розростається, але коли ми про нього говоримо, він поступово зникає.

Це сприяє особистісному зростанню

Якщо викреслити з нашого життя невдачі, в ньому швидко почнеться застій і воно буде досить нудним. Ми завжди і у всьому будемо досягати успіху і ніколи не станемо кращими.

Ми не побачимо своїх точок зростання, де треба докласти зусиль, і не зможемо використовувати свої помилки на шляху до мети.

Це тренує здатність ризикувати

Невдачі вимагають практики. Чим частіше ми маємо з ними справу, тим вищою є наша терпимість до дискомфорту, який вони викликають. Крім того, якщо ми в чомусь провалилися, то ми ризикнули.

Ми не були впевнені на 100%, що щось спрацює, але вирішили спробувати та подивитися, що буде. І це варто відсвяткувати.

Люди, які постійно сприймають свої невдачі, — це підприємці. Саме тому вони є настільки успішними. Вони зазнають поразок, навчаються на помилках та оперативно змінюють стратегію.

Це пом'якшує емоційний удар

Людям властиве бажання ховатися від невдач. Ми хочемо зняти з себе почуття провини, відкинути сором і втекти. Тому коли ми робимо прямо протилежне — святкуємо свої провали і знаходимося в центрі уваги, це діє як курячий бульйон для душі.

Зрештою, невдачі неминучі. Шлях до вершини сповнений промахів та провалів. Але часто чим серйознішою є помилка, тим більше глибокі знання про життя ми отримуємо.

Це допомагає відокремити невдачу від особистості

Кожна людина хоча б раз у житті називала себе невдахою і думала про те, що поразка нерозривно пов'язана з покаранням: «Я зробив недостатньо і тому не заслуговую на успіх».

Коли ми святкуємо невдачі, то повідомляємо нашій свідомості, що нам не треба «заслуговувати» на свято.

Ми можемо радіти з того, які ми є, незалежно від результатів. Ми ніби говоримо собі: «Ми гідні люди і поводимося так, щоб поважати свою гідність».

Як святкувати невдачі

Єдиного «правильного» способу немає. Можна робити все, що потрібно, щоб заспокоїти свою нервову систему. Комусь допомагає «сумна вечірка» чи похід у ресторан із друзями, комусь полежати у ванні з піною, подивитися серіал чи купити пару взуття.

Ви також можете віддати шану своїм емоціям, дозволивши собі відчути горе, яке приходить із невдачею. Це теж дозволяє заспокоїтись, як і відверта розмова з іншими людьми.

Ще одна ідея - завести нову звичку: щонеділі оцінювати минулий тиждень і записувати один урок, який ви засвоїли. Така практика налаштує мозок активно шукати помилки та перестати їх боятися.

Не варто турбуватися про те, що невдачі будуть переслідувати вас, якщо ви почнете їх відзначати. Якщо ви святкуєте звільнення, це не означає, що з наступної роботи вас також звільнять.

Важливо, які маєте наміри. У ситуації, коли свято для вас – це спроба дистанціюватися від поразки, ви втрачаєте шанс усвідомити, що це насправді вам дає.

Варто думати про те, з яких причин ви зазнали невдачі, яких ресурсів та навичок вам не вистачило і що наступного разу можна зробити інакше.