Дивно, але оцінка інтелектуальних здібностей людини досі залишається досить складним завданням, оскільки немає адекватного визначення поняття «розум» та критеріїв його оцінки.

Обережно: 18+! 

У Telegram-каналі MEN’S CULT ділиться перевіреною інформацією про секс, стосунки та красиві картинки. 

Приєднуйтесь!

У тому числі тому, що ерудиція та інтелект — це зовсім не те саме.

IQ – це про інше

Психолог зазначає, що коефіцієнт IQ відбиває лише рівень конкретних навичок, але не весь спектр розумових здібностей.

«Напевно, ви бачили людей, які неймовірно інтелектуально розвинені і мають за цим тестом надвисокі бали, але зовсім не пристосовані до реального життя — наприклад, не вміють будувати стосунки і повноцінно обслуговувати себе в побуті. Все тому, що IQ – лише частина здібностей. Є ще так званий EQ — емоційний інтелект, життєвий досвід тощо», — каже експерт.

При цьому громадський консенсус з приводу того, яку людину вважати розумною, а яку — дурною, все ж таки є. Люди наче інтуїтивно розуміють, з ким мають справу, хоча розуміння дурості при цьому завжди суб'єктивне. У той же час, якщо людина і здається комусь недалекою, це не означає, що в певній галузі вона не має унікального набору компетенцій.

Отже, які ознаки можуть вказати на дурну в загальноприйнятому значенні людини?

Він завжди правий

Одна з головних ознак недалекої людини — невміння критикувати себе. Такі люди часто щиро вірять у те, що знають усі на світі і не можуть помилятися. Визнавати власні помилки їм дуже складно.

Психологи в цьому контексті часто згадують ефект Даннінга - Крюгера: дурень, який визнав, що він дурень, - вже не дурень.

Висококваліфіковані фахівці значно частіше сумніваються в собі та своїх судженнях, а от дилетантам посередній рівень кваліфікації та досвіду не дозволяє адекватно оцінити себе.

Спалахує як сірник

Дурна людина спочатку робить, а потім думає, адже зважений аналіз та оцінка ситуації — це нудно. А ще він швидкий на висновки, про таких кажуть — «рубає з плеча». Проблема з аналітичними здібностями часто обертається помилками та дивними вчинками.

Так, помилятися - це нормально, як і відчувати різні емоції. Однак про дурість починають говорити тоді, коли «емоціо» надмірно тисне «раціо», впливаючи на здатність приймати адекватні рішення.

Тому недалека людина йтиме на поводу своїх емоцій, а не чекатиме, поки розпал пристрастей спаде, щоб розібратися в тому, що відбувається.

Принциповий та безкомпромісний

Для дурості характерне поверхове і «коридорне» мислення: людина сприймає світ чорно-білим, має тільки хороше і погане, вірне і неправильне. На жаль, коли бачиш реальність без будь-яких відтінків, вона гранично спрощується, а отже, й уникає розуміння.

Подібно влаштований дитячий мозок, але на цьому етапі у людини формуються базові установки, які допомагають сформувати критичне мислення. Чим старша людина, тим менш категоричною вона стає.

Однак не всім людям вдається розглянути складність світу, і зазвичай з ними неможливо дискутувати, тому що будь-які аргументи розбиваються про їхні залізобетонні принципи та стереотипи.

Серйозний та пафосний

Тут працює правило «дурень розумніє, розумний дуріє». Справа в тому, що гарне почуття гумору свідчить про високий рівень інтелекту, а живий та гнучкий розум швидко зчитує смішну ситуацію, розпізнає іронію та допомагає формулювати дотепні ремарки.

А ще розумній людині нема чого підтримувати реноме мудреця і розумниці, тому вона не буде розмовляти хитромудрими фразами і демонструвати свою ерудицію, вона може розслабитися і посміятися навіть над самим собою.

До речі, з зарозумілістю до інших людей інтелектуальна людина теж ставитись не буде, зазвичай вона ввічлива і завжди зберігає повагу до оточуючих.

Не прагне знань і саморозвитку

Дурній людині складно зацікавити чимось новим, її не чіпають нові ідеї, книги та фільми, їй не хочеться чогось навчатися і ставати краще.

Представники гуманістичної психології стверджують, що самоактуалізація — це найвища потреба людини, яка дозволяє їй перестати тупцювати на одному місці, розвиватися і розумнішати.

«Насправді дурість – не невиліковний стан, його можна подолати. Кожна людина має свій унікальний інтелектуальний потенціал. Але бути життєво розумним і бути ерудованим інтелектуалом — різні речі, — зазначає психолог. — Розум не у кількості прочитаних сторінок та кольорі диплома, розум — у певному способі мислення та постійному розвитку, відкритості новому».