Приємним співрозмовником бути не так просто.

Обережно: 18+! 

У Telegram-каналі MEN’S CULT ділиться перевіреною інформацією про секс, стосунки та красиві картинки. 

Приєднуйтесь!

1. Залипати у смартфон

Цей пункт можна було б назвати «відволікатися» або «не концентруватися на розмові». Але давайте давати речам свої імена: з такою проблемою зазвичай стикаєшся, коли у вашого візаві в руках смартфон.

При цьому людина не вирішує долі світу і їй необов'язково залишатись на зв'язку. Він може просто гортати стрічку соцмереж або переписуватись у месенджерах.

Очевидно, що багато хто робить так не зі зла, не тому, що не цікавиться співрозмовником або не поважає його. Просто телефон став продовженням наших рук, і якщо перестати постійно дивитися на екран, можна зіткнутися з тривогою.

Але якщо хочеться приємного спілкування, краще залишити гаджет у сумочці чи кишені. Так пристрій менше відволікатиме і дасть можливість приділити увагу людям навпаки.

2. Перебивати

У розмові люди хочуть не лише слухати, а й висловлюватись. І друге часто навіть важливіше, адже допомагає людині донести свою позицію.

У комфортній комунікації кожен має право на це, тому співрозмовники дослухають один одного, навіть якщо думка для них не свіжа.

А ось ті, хто перебиває, здатні зруйнувати магію будь-якого діалогу.

3. Постійно хвалитися

Розповідати про свої досягнення та успіхи нормально і навіть корисно. Не всі сприймають це адекватно, але це не ваша біда. Проблеми починаються, коли людина в розмові до місця і не доречно цю інформацію вставляє.

Припустимо, хтось повідомляє, що отримав підвищення. Хвастун не зможе змовчати і обов'язково влізе з «а ось я, а в мене». Будь-яка розмова з ним залишає смак, ніби ви прийшли на бенефіс його тріумфу. А люди таки збираються, щоб різне обговорити.

4. Вічно прибіднятися

Так поводяться хвальки під прикриттям. Вони теж перетягують увагу на себе, тільки хизуються тим, як у них все погано.

У людини якісь проблеми — це нісенітниця, от у того, хто прибіжиться, таке було... І знову: розмова не бенефіс, тож такі співрозмовники точно не в топі.

5. Надмірно ускладнювати мову

Більшість із тих, хто хоч раз писав реферат чи курсову, знають, як перетворити просту пропозицію з трьох слів на багатоскладову конструкцію на пів-листа. Благо стилістика наукових праць таке дозволяє.

Але розмовна мова інша і невипадково виділяється в окрему систему мови. У ній багато простих та незакінчених речень, слова простіші. Навіть професори філології у житті говорять не так, як пишуть.

Тому коли людина постійно вживає причетні та дієприслівникові обороти, сипле книжковими термінами, це сприймається дискомфортно.

Такі співрозмовники явно не гірші у світі, але спілкуватися з ними буває важко.

6. Закінчувати чужі історії

Коли в діалозі хтось розповідає історію чи анекдот і другий знає, чим справа скінчилася, нормально кивнути й сказати: «А точніше смішно». Зазвичай це не сіє ніякої напруги, навпаки, допомагає зрозуміти, що співрозмовники мають щось спільне.

Коли спілкуються від трьох людей, ситуація виглядає вже не так нешкідливо. Оповідач виступає нехай перед маленькою, але аудиторією. І він хоче отримати її сміх, жах, здивування.

Людина, яка влазить у це і видає кінцівку, перетягує ковдру на себе, знецінює історію та краде чужу хвилину слави. Це нечесно та неприємно.

7. Задавати незручні питання

Коли розповідають про чужу нетактовність, часто для ілюстрації використовують стереотипний образ троюрідної тітоньки. З нею не хочуть зустрічатися, на неї чекають з побоюванням.

Адже вона ставитиме незручні питання на кшталт «А чого ти все нормальної роботи не знайдеш?», «А дітки коли?». Якщо від родички таке чути неприємно, чому від когось іншого буде нормально?

8. Бути пасивно-агресивним

Пасивна агресія може виявлятися по-різному: у вигляді постійного сарказму, компліментів-образів («О, ця сукня стала на тобі так добре виглядати, коли ти нарешті схудла») і таке інше. І вона створює у розмові дискомфорт навіть для тих, на кого вона не спрямована.

Іноді пасивна агресія використовується як інструмент. Наприклад, щоб боротися з тими самими нетактовними питаннями.

Але якщо в повітрі від неї стало так задушливо, що хочеться відкрити кватирку, чи варто дивуватися, що у співрозмовників виникають раптові справи.

9. Давати непрохані поради

Можна сміливо ділитися своїми думками, коли людина ясно дала зрозуміти: мені цікаво, що ти думаєш з цього приводу, як би ти вчинив.

Однак якщо прямого питання не було, бажання заподіяти добро виглядає як звичайне хамство.

Особливо обережними варто бути у висловлюваннях, які стосуються безпосередньо людини: її зовнішності, життєвої ситуації тощо. Тих, хто краще за інших знає, як усім навколо жити, зазвичай недолюблюють.

10. Брехати

Якщо людина періодично говорить неправду, це ставить під сумнів решту його слова. А кому сподобається розмовляти з кимось, у висловлюваннях яких складно знайти правду.