- Я їй написав 20-річною та запропонував стосунки! А вона мені відповіла, що чоловіків мого віку не розглядає у принципі. Що я старий для неї. Ви уявляєте, у 37 років – застарий!

- А ти поставив би вік до 35-ти років, щоб потрапляти до молодих баб у фільтри. Зачарував би її, а потім повідомив ненароком, що насправді ти старший! От би вона здивувалася.

З порад бувалих

Такими лайфхаками діляться між собою чоловіки в інтернеті. Між звичними закликами «ні ногою до проклятого РАГСу» стали з'являтися й інші одкровення. Наприклад, про те, що після певного віку бути неодруженим не так весело, і не всім до душі.

Ні, звичайно, є чоловіки, яким жінки як дружина не цікаві, і приносять одні прикрості. Якщо такі чоловіки будуть сидіти вдома і займатися різьбленням по дереву, ми будемо їм тільки вдячні. Є чоловіки, які у будь-якому віці затребувані. Вони подобаються вчителькам у свої 16, колегам у 25 чи співробітницям пенсійного фонду у 65+. Скрізь вони когось зачаровують і не мають проблем із протилежною статтю. Такі чоловіки мають залишатися народним надбанням, мабуть. Але решта?

Почитавши чоловічі обговорення, я з'ясувала, що вік приємного та радісного холостяцтва у більшості не триває вічно. І теж починає цокати годинник. Бо…

– Проблема перша. Молоді дівчата віддають перевагу комусь до тридцяти, в крайньому випадку до сорока, якщо їм самим під тридцять.

Тобто у віці 25-28 років молодий і неодружений, найімовірніше, має переваги перед одруженим, і може кружляти голову дівчатам, якщо має таку схильність. Але ближче до сорока, а тим більше до 50 років статус завидного холостяка вже нікого не розчулює. І цьому самому неодруженому доводиться або переходити на матеріальне стимулювання жінок, або шукати подруг свого віку, і з такими ж проблемами.

Є ще, звичайно, варіант набрехати на сайті знайомств, що тобі 37, коли тобі 50+. Один громадянин, який так робив, навіть надсилав свої фото, щоб я оцінила його чудову форму. Ну, що сказати, вік було видно все одно. Одна втіха - все одно є якась кількість дам, які віддають перевагу старшим за душевною схильністю, а не за гроші і від безнадії. Інша річ, що конкуренція за них може виявитися надто високою.

– Проблема друга. Цінності оточуючих змінюються, і сім'я стає одним із показників успіху.

Зрозуміло, що цей показник успіху не єдиний. Навіть маргінали часто виявляються одруженими, і не раз. Але ось спостерігаючи за життям дорослих успішних чоловіків, я бачу, що вони пишаються міцною та стійкою родиною. Бізнесмени виставляють у соцмережах гарних дружин та ошатних дітей. Показують, які вони добрі батьки. Сім'я часто допомагає у просуванні по службі, працюючи на імідж. І так далі. Тож серед дорослих людей наявність здорової та люблячої родини скоріше у плюс.

Розумієте, коли ти у 16 років зустрів маму Стіфлера, ти можеш хвалитися цим перед друзями. У 40+ потрібно щось більше за всіма напрямками. Хоча я в жодному разі не хочу сказати, що це єдиний спосіб реалізації, але…

– Проблема третя. Людина починає відчувати свою нестійкість у цьому світі

У цілому до зрілого віку людина приходить не тільки з достатком, що збільшився (і те, не у всіх він збільшується). Так, на кістках може нарости спадковий жирок, але разом з ним з'являються дві проблеми – іноді підводить здоров'я та йдуть близькі. Так чи інакше, ми переживаємо досвід втрат. А батьківська сім'я, яка здавалася міцною підтримкою, сама потребує допомоги. І в цей момент не дуже зрозуміло, з ким виявиться людина, якщо вона не має дітей. Або це мають бути дуже міцні дружні зв'язки… Або що? А дітей заводити після 45 і зовсім пізно.

Ось і виходить, що у чоловіків ті ж проблеми, що і у дам: біологічна обмеженість репродуктивного віку, зниження привабливості, кішки ... Чи все інакше? Що скажете?