З дитинства ти чуєш про те, як важливо бути добрим, відповідальним, чуйним, чесним і так далі. І це справді цінні якості, але є нюанс, про який не заведено говорити. Ці сторони твоєї особи можуть почати працювати проти тебе. Ти допомагатимеш усім навколо, забуваючи про себе, свої інтереси, цілі, бажання і потреби.

Будь-яка твоя позитивна якість може обернутися проти тебе, якщо ти починаєш надмірно покладатися на емоції. Коли ж цих якостей у тебе багато, ймовірність зіткнутися з негативними наслідками зростає у геометричній прогресії.

У цій статті розповідаємо чому так відбувається.

Ти надмірно залучаєшся до вирішення чужих проблем

Чуйність та готовність допомогти заохочується у суспільстві. У поєднанні із співчуттям, великодушністю, цілеспрямованістю та іншими позитивними якостями вони нерідко штовхають тебе на шляхетні вчинки.

Ти не можеш пройти повз чуже лихо, миттєво включаєшся в проблеми, береш на себе роль рятівника. Це швидко тебе виснажує, і, звичайно, нерідко в тебе не залишається сил і часу на вирішення своїх питань. До того ж люди швидко звикають до твоєї участі у їхньому житті.

Поступово твої дії перестають сприйматися як допомога та перетворюються на обов'язок. Отже, якщо з якоїсь причини одного разу ти не виявиш себе у вирішенні чужих проблем, ти почуєш на свою адресу багато неприємних слів.

Ти відчуваєш відповідальність за все, що відбувається навколо тебе

Ти звик своїми діями рятувати людей, що оточують тебе, допомагати їм налагоджувати свої життя, справлятися з труднощами. Чим частіше це відбувається, тим вища ймовірність, що твоя відповідальність почне переростати у гіпервідповідальність.

Поступово ти почнеш відповідати не лише за себе, а й за людей навколо, їхній емоційний стан, якість прийнятих ними рішень. Тобі може здаватися, що ти здатний зробити людину щасливою, дати їй підказку, допомогти розібратися з тим, що її турбує. Зросла відповідальність висітиме на тобі непідйомним вантажем.

Контролювати інших людей у ​​тебе не вийде, і ти постійно розчаровуватимешся, що вони не дотримуються твоїх порад, не хочуть підтримувати той результат, який ти їм забезпечив.

Ти стаєш сприйнятливим для маніпуляцій

Доброта, безперечно, цінна якість. Але якщо ти не вмієш відмовляти, не захищаєш своїх кордонів і намагаєшся завжди і в усьому йти назустріч іншій людині, то тебе обов'язково почнуть використати. Це просто питання часу.

Навколишні швидко розуміють, що ти сприйнятливий для їхніх маніпуляцій. Вони починають тиснути на тебе, навантажувати тебе слізними проханнями, перекладати на тебе відповідальність, викликаючи почуття провини і обов'язку.

У більшості випадків така поведінка не супроводжується докорами совісті, більше того, люди навіть не замислюються про твою зручність. Так що чим більше ти намагаєшся бути добрим для всіх, тим менше поваги отримуєш.

Ти забуваєш про власні потреби

Коли ти надмірно орієнтований на допомогу та участь у житті інших людей, ти можеш забути про свої власні потреби та бажання. Ти переводиш фокус на оточення, постійно підганяючи свої інтереси під чужі вимоги. Ті можливості, які ти маєш, часто залишаються невикористаними просто тому, що в тебе не залишається на це часу і сил.

У результаті ти звикаєш постійно відкладати відпочинок, відмовлятися від бажань, переносити свої плани. Адже на кону чужі інтереси та цілі, а ти ніяк не можеш підвести людину, яка тобі потребує. Чи варто говорити, що така поведінка не передбачає рівноцінний обмін ресурсами.

Ти тільки витрачаєш, але нічого не отримуєш у відповідь, залишаючись віч-на-віч зі своїми нереалізованими потребами. 

Ти стаєш перфекціоністом

Відповідальні та сумлінні люди часто приходять до переконання, що їм необхідно досягати ідеального результату в будь-чому.

Якщо ти відчайдушно боїшся підвести когось, хто попросив тебе про позику, здатися недостатньо залученим до вирішення проблеми, не виправдати будь-яких надій, ти прикладаєш максимум зусиль до виконання будь-якого завдання.

Навіть якщо це щось незначне, де питання якості не порушується зовсім. Спочатку така націленість на результат може здаватися тобі високою, але досяжною планкою. Згодом вона неодмінно перетвориться на прагнення ідеалу і занурюватиме тебе в стан тривоги і стресу.

Ти почнеш приділяти занадто багато уваги деталям, переробляти те, що й так добре вийшло, відкладати ухвалення важливих рішень, боячись припуститися помилки. Все це рухатиме тебе до стану апатії та вигоряння.

Ти надмірно навантажуєш себе

Працьовитість, відповідальність, бажання допомогти — усе це добре до того моменту, поки ти раціонально підходиш до планування своєї зайнятості, тобто розподіляєш навантаження, відмовляєшся від завдань, які не можеш чи не хочеш виконувати, виділяєш собі час на якісний відпочинок.

Як тільки ти починаєш зловживати своїми здібностями та можливостями без огляду на свій поточний стан, твоє життя перетворюється на кошмар. Постійне перебування у режимі продуктивності — прямий шлях саморуйнування. Спочатку ти відмовишся від невеликих пауз, не бажаючи гаяти час.

Потім звикнеш ігнорувати втому і почуття роздратування через відсунуті на задній план потреби і бажання. Після – якість твоєї роботи почне падати, бо ти не відновлюєш ресурси.

У результаті ти опинишся у вкрай лайновому стані з почуттям провини та сорому, не розуміючи, чому в тебе не виходить повернутися до колишнього режиму роботи нон-стоп.

Ти починаєш відчувати емоційне виснаження

Здатність розуміти чужі емоції і співпереживати їм це цінний дар, який необхідно вміти правильно використовувати. Тобто не залучатися до кожної проблеми, не проживати разом з людиною його почуття, не брати на себе відповідальність за стан співрозмовника, інакше емпатія почне працювати проти тебе.

Якщо ти довго відходиш після розмов, переживаєш чужі проблеми сильніше, ніж люди, які з ними зіткнулися, не можеш перестати нервувати, значить, ти надмірно занурюєшся в емоції оточуючих. Згодом це почне впливати на якість твого життя, твій власний психічний стан і призведе до виснаження.