Колись, щоб познайомитися з жінкою, чоловікові потрібно було хоча б вийти з дому, привести себе до ладу й набратися сміливості заговорити з незнайомою людиною. Сьогодні достатньо лежати на дивані в трусах, перегортати фотографії та періодично вирішувати, що ця жінка недостатньо приваблива, ця живе надто далеко, а в цієї, судячи з фотографій, є кінь, і ти поки що не готовий до таких серйозних фінансових зобов'язань. Здавалося б, людство нарешті винайшло ідеальний спосіб знайти кохання. Проте щось, як завжди, пішло не за планом.
Мені здається, що якби років двадцять п'ять тому хтось розповів нам про існування Tinder, ми сприйняли б це як одну з найгеніальніших технологій майбутнього. Уявіть собі: більше не потрібно годинами стояти біля барної стійки, вигадувати привід для знайомства, намагатися зрозуміти, чи прийшла дівчина з подругою або з чоловіком, який просто відійшов до туалету, і ризикувати отримати відмову на очах у половини нічного клубу.
Натомість у тебе в кишені є пристрій, який показує сотні жінок, причому значна частина з них теж хоче з кимось познайомитися. Можна заздалегідь дізнатися їхній вік, інтереси, приблизне місце проживання, подивитися фотографії, а якщо симпатія взаємна, навіть почати розмову, не витративши грошей на коктейль.
У двадцять років я, мабуть, вирішив би, що людство нарешті розв'язало одну з головних проблем чоловічого існування.
Сьогодні, спостерігаючи за тим, як дорослі, розумні, привабливі й цілком успішні люди роками намагаються знайти собі пару, маючи доступ до тисяч потенційних партнерів, я вже не настільки впевнений у геніальності цього винаходу.
Можливо, проблема полягає в тому, що ми отримали надто багато можливостей для знайомства, але так і не навчилися поводитися з цією розкішшю.
Колись ми знайомилися з людьми, тепер ми переглядаємо асортимент
У доінтернетну епоху романтичні стосунки часто починалися за досить дивних обставин. Хтось познайомився з майбутньою дружиною на весіллі друзів, хтось у черзі за кавою, хтось випадково опинився в одній компанії на морі, а дехто взагалі одружився з дівчиною, яку спочатку намагався познайомити зі своїм товаришем.
У всіх цих історіях була одна цікава особливість: ти спочатку зустрічав живу людину, а вже потім поступово з'ясовував, наскільки вона відповідає твоїм уявленням про ідеального партнера. Іноді виявлялося, що жінка, на яку ти спочатку навіть не звернув особливої уваги, має чудове почуття гумору, цікаво мислить, прекрасно розуміє твої жарти й через кілька місяців стає людиною, без якої ти вже не уявляєш власного життя.
Сучасні застосунки для знайомств пропонують протилежну послідовність. Спочатку ти оцінюєш фотографії, вік, зріст, професію, інтереси та інші характеристики, після чого вирішуєш, чи заслуговує ця людина на можливість із тобою познайомитися.
Приблизно так само ми вибираємо автомобіль на сайті оголошень, хоча у випадку з автомобілем принаймні можна перевірити історію обслуговування, пробіг і кількість попередніх власників, не ризикуючи отримати звинувачення в порушенні особистих кордонів.
Іронія полягає в тому, що більшість речей, які насправді визначають якість стосунків, практично неможливо оцінити за фотографіями та коротким описом. Ти не знаєш, як людина поводиться в конфлікті, чи здатна вона сміятися із себе, наскільки цікаво з нею розмовляти, як вона ставиться до грошей, дітей, чужих проблем і що відбувається з її характером після двох келихів вина.
Зате ти чудово бачиш, що вона була на Мальдівах, любить подорожі й цінує щирість.
До речі, судячи з анкет у застосунках для знайомств, людство складається переважно з людей, які люблять подорожувати, смачно їсти, насолоджуватися життям і не терплять брехні. Як усі ці прекрасні люди примудряються роками не знаходити одне одного, залишається однією з найбільших загадок сучасної цивілізації.
Найбільша проблема Tinder полягає в тому, що там завжди є хтось іще
Уявімо цілком звичайну ситуацію. Чоловік знайомиться з привабливою жінкою, вони зустрічаються, проводять хороший вечір, багато сміються, знаходять спільні інтереси й навіть відчувають певне взаємне тяжіння. У старі добрі часи це було б прекрасним приводом для другого побачення, після якого, можливо, відбулося б третє, а далі життя вже саме розставило б усе на свої місця.
Сьогодні чоловік повертається додому, відкриває Tinder і бачить, що за час його побачення з'явилися ще кілька потенційно цікавих знайомств. Одна жінка трохи молодша, друга має фантастичні ноги, третя теж любить автомобілі, а четверта, судячи з фотографій, проводить половину життя на яхтах, хоча поки що незрозуміло, чиїх.
І раптом цілком реальна жінка, з якою він щойно провів чудовий вечір, починає конкурувати з десятками абсолютно уявних жінок, про яких він практично нічого не знає.
У жінок відбувається приблизно те саме. Чоловік був цікавим, симпатичним, мав почуття гумору, проте виявився трохи нижчим, ніж вона очікувала, а його автомобіль, хоча й цілком пристойний, не викликав особливого захоплення. Тим часом у застосунку вже з'явився інший чоловік, який має зріст 190 сантиметрів, фотографію на тлі Porsche і загадковий опис «підприємець, інвестор, мандрівник».
Те, що Porsche може належати його товаришеві, а підприємницька діяльність полягати в продажу курсів про підприємницьку діяльність, з'ясується трохи пізніше.
Поки що він виглядає перспективніше.
Одна з найпідступніших особливостей нескінченного вибору полягає в тому, що він поступово знижує нашу готовність задовольнятися хорошим варіантом. Якщо десь там потенційно існує щось краще, навіщо поспішати з рішенням? Можливо, варто ще трохи пошукати, провести кілька побачень, переглянути ще сотню анкет і лише після цього визначитися.
Проблема в тому, що наступна сотня анкет не дає жодних гарантій, крім появи ще однієї сотні анкет.
У результаті людина може роками перебувати в процесі вибору, щиро переконуючи себе, що просто ще не зустріла когось достатньо хорошого, хоча насправді вже давно втратила здатність зупинятися на конкретній людині.
Ідеальна жінка існує, але, здається, вона теж шукає когось іншого
Сучасний чоловік має досить цікаві уявлення про ідеальну жінку. Вона повинна бути привабливою, доглянутою, сексуальною, розумною, самодостатньою, фінансово незалежною, але при цьому бажано не надто зайнятою власною кар'єрою, щоб мати достатньо часу для нього.
Вона має любити подорожі, проте не вимагати надто дорогих відпусток, підтримувати його захоплення, але не створювати проблем власними, бути емоційно зрілою, проте не перетворювати кожну розмову на сеанс психотерапії, а ще бажано чудово готувати, мати хороші стосунки з його друзями й не ставити зайвих запитань щодо вартості нового комплекту автомобільних дисків.
Особливо прекрасно, якщо все це поєднується із зовнішністю жінки, яка заробляє на життя демонстрацією власного тіла в Instagram.
Жінки, своєю чергою, теж не відстають. Ідеальний чоловік має бути успішним, амбітним, фінансово забезпеченим, фізично привабливим, емоційно доступним, уважним, щедрим, впевненим у собі, але не авторитарним, сильним, але здатним відкрито говорити про почуття, займатися спортом, багато заробляти й водночас мати достатньо вільного часу для романтичних вечерь, подорожей і спільних вихідних.
Мене завжди трохи захоплювало, як у цих прекрасних описах люди примудряються поєднувати характеристики, які в реальному житті нерідко суперечать одна одній.
Чоловік, який будує великий бізнес, може бути фантастично цікавим партнером, проте навряд чи матиме стільки ж вільного часу, скільки викладач йоги, який проводить три заняття на тиждень. Жінка, яка зробила блискучу кар'єру, може бути розумною, незалежною й надзвичайно привабливою, але цілком імовірно, що в неї будуть власні амбіції, графік і погляди на те, як потрібно організовувати сімейне життя.
Реальні люди взагалі мають одну неприємну особливість: вони не комплектуються за індивідуальним замовленням.
Можна вибрати автомобіль із потрібним двигуном, кольором салону, типом підвіски та набором додаткових опцій, хоча навіть у цьому випадку виробник іноді повідомляє, що певні комплектації несумісні. З людьми все значно складніше, оскільки вони приходять у твоє життя вже з власною історією, характером, звичками, друзями, проблемами, переконаннями та уявленнями про майбутнє.
І, що особливо прикро, вони теж мають право вирішувати, чи достатньо хорошим варіантом є ти.
Побачення перетворилося на співбесіду
Однією з найкумедніших особливостей сучасних знайомств є те, наскільки серйозно люди почали ставитися до першого побачення.
Колись двоє людей зустрічалися, щоб випити кави, поговорити, трохи пофліртувати й зрозуміти, чи подобаються вони одне одному. Сьогодні іноді складається враження, що чоловік і жінка зустрілися для попереднього аудиту потенційного спільного підприємства, яке передбачає значні фінансові, емоційні та репутаційні ризики.
Вона намагається з'ясувати, чим він займається, скільки заробляє, чи має власне житло, чому розлучився, які в нього стосунки з дітьми та чи готовий він до серйозних стосунків.
Він, своєю чергою, намагається зрозуміти, наскільки дорогим виявиться її спосіб життя, чому вона досі сама, чи справді всі її колишні чоловіки були нарцисами та що конкретно вона має на увазі під фразою «чоловік повинен брати на себе відповідальність».
Приблизно на сороковій хвилині побачення обидва вже мають достатньо інформації, щоб підготувати невеликий аналітичний звіт, проте все ще не впевнені, чи хочуть поцілуватися.
Особливо цікаво спостерігати за тим, як у романтичні стосунки проникла психологічна термінологія. Люди обговорюють типи прив'язаності, особисті кордони, емоційну доступність, травми дитинства, червоні прапорці та попередній досвід токсичних стосунків, причому іноді роблять це настільки професійно, що виникає бажання запитати, чи входить вартість консультації в рахунок за вечерю.
Звичайно, після сорока цілком природно цікавитися важливими речами. У більшості з нас уже є певний життєвий досвід, фінансові зобов'язання, діти, нерухомість, колишні партнери й досить конкретне розуміння того, чого ми не хотіли б повторювати.
Проте було б непогано залишити хоча б трохи простору для тієї прекрасної людської дурості, яку колись називали закоханістю.
Бо якщо оцінювати потенційного партнера виключно за раціональними критеріями, найкращим рішенням для багатьох чоловіків виявиться залишитися вдома, замовити піцу й не створювати собі додаткових операційних витрат.
Чоловік після сорока: коли хочеться не лише красивих ніг, а й нормального життя
Є одна обставина, яку молоді чоловіки часто не розуміють, а дорослі не завжди готові визнавати. Після сорока твої уявлення про привабливу жінку можуть суттєво змінитися, хоча сама жіноча привабливість, на щастя, нікуди не зникає.
У двадцять років чоловік готовий їхати через усе місто, стояти під під'їздом дві години, мерзнути, чекати, сваритися з таксистами й витрачати останні гроші на квіти, якщо наприкінці цього прекрасного пригодницького фільму існує хоча б теоретична можливість сексу.
Після сорока він теж може бути романтичним, щедрим і готовим на красиві вчинки, проте перед тим, як їхати через усе місто, найімовірніше, уточнить, чи є біля ресторану нормальна парковка, а якщо зустріч запланована на десяту вечора, запропонує перенести її на інший день, оскільки завтра зранку має важливі справи.
І це не означає, що чоловік утратив інтерес до жінок. Просто за двадцять років у його житті з'явилося багато інших речей, які теж мають цінність: робота, діти, здоров'я, власний комфорт, захоплення, можливість виспатися й дивовижне задоволення від вечора, протягом якого ніхто не створює проблем.
Молодий чоловік часто шукає жінку, яка зробить його життя цікавішим. Дорослий чоловік теж цього хоче, але вже з певним застереженням: бажано, щоб цікавість не нагадувала постійне перебування в зоні бойових дій.
Особливо після того, як він нарешті облаштував квартиру, купив хороший автомобіль, навчився заробляти гроші, знайшов улюблений ресторан і більш-менш зрозумів, як йому подобається жити.
З жінками, до речі, відбувається схожа історія. Доросла самодостатня жінка, яка має власну кар'єру, дітей, друзів, фінансову незалежність і звичний спосіб життя, теж не обов'язково готова все це перебудовувати лише тому, що в її житті з'явився чоловік із красивою бородою та впевненим поглядом.
І ось двоє людей, які чудово навчилися жити окремо, намагаються зрозуміти, навіщо їм жити разом.
З погляду історії людства це досить нова ситуація, оскільки протягом багатьох поколінь чоловіки та жінки значною мірою потребували одне одного з економічних, соціальних і побутових причин. Сьогодні ж дорослі люди можуть цілком комфортно існувати самостійно, і для створення стосунків їм потрібно знайти щось значно переконливіше за необхідність разом оплачувати комунальні послуги.
Можливо, саме тому хороші стосунки стають не менш важливими, а значно ціннішими.
Секс став простішим, а близькість складнішою
Протягом більшої частини людської історії чоловіки мали досить обмежені можливості для сексуальних знайомств. Існували релігійні заборони, суспільні норми, суворі батьки, відсутність контрацепції та величезна кількість інших обставин, які робили інтимне життя значно складнішим, ніж хотілося б молодому чоловікові.
Сучасна цивілізація поступово усунула багато цих обмежень, створила застосунки для знайомств, нормалізувала різні формати стосунків і дала дорослим людям значно більше свободи у виборі партнерів.
Здавалося б, після цього людство мало нарешті розслабитися й отримувати задоволення від життя.
Проте з'ясувалося, що фізична близькість і справжня близькість між людьми є двома зовсім різними речами.
Можна провести ніч із красивою жінкою, чудово повечеряти, випити хорошого вина, отримати задоволення від сексу, а наступного ранку усвідомити, що ви практично нічого не знаєте одне про одного й навряд чи особливо цікавитеся тим, що відбуватиметься у ваших життях після цієї зустрічі.
І навпаки, можна прожити з жінкою багато років, знати всі її звички, розуміти настрій за інтонацією одного слова, мати спільні жарти, спогади, дітей, пережиті кризи й відчувати близькість, яку неможливо створити навіть за допомогою найгеніальнішого алгоритму підбору партнерів.
Тут і виникає досить цікавий парадокс сучасних стосунків. Технології значно спростили пошук людей, із якими можна провести вечір або ніч, але практично нічого не зробили для того, щоб ми навчилися будувати глибокі, тривалі й довірливі стосунки.
Бо для цього потрібні речі, які неможливо автоматизувати: час, терпіння, спільний досвід, готовність бути вразливим, здатність прощати й бажання залишатися поруч навіть тоді, коли людина виглядає не так прекрасно, як на фотографіях із відпустки.
Іноді мені здається, що сучасні чоловіки та жінки настільки добре навчилися захищати себе від потенційного розчарування, що заодно навчилися захищатися й від можливості по-справжньому закохатися.
Адже будь-які серйозні стосунки передбачають певний ризик. Ти дозволяєш іншій людині стати важливою частиною свого життя, хоча не маєш жодних гарантій, що через десять років вона все ще буде поруч. І якщо головним життєвим пріоритетом є уникнення будь-якого емоційного дискомфорту, кохання взагалі виглядає досить сумнівною інвестицією.
Ми навчилися розлучатися ще до того, як почали зустрічатися
Є одна сучасна звичка, яка, на мою думку, чудово характеризує епоху цифрових знайомств. Люди дедалі частіше припиняють спілкування не після серйозного конфлікту, зради чи фундаментальної несумісності, а просто тому, що щось здалося їм недостатньо хорошим.
Він відповідає на повідомлення не так швидко, як хотілося б. Вона недостатньо активно підтримує розмову. Він запропонував не той ресторан. Вона не зрозуміла жарту. Він забув поставити запитання про її день. Вона написала щось дивне про колишнього чоловіка.
Кожна з цих дрібниць може стати приводом для того, щоб зробити висновок про характер людини, її психологічні проблеми, рівень зацікавленості та перспективи майбутніх стосунків.
І оскільки десь там у телефоні є ще кілька десятків потенційних партнерів, навіщо витрачати час на з'ясування обставин? Значно простіше припинити спілкування й повернутися до каталогу.
Мені особливо подобається сучасна концепція червоних прапорців, яка спочатку була цілком розумною спробою навчити людей помічати небезпечну поведінку, а згодом у деяких випадках перетворилася на універсальний інструмент пошуку причин, чому з конкретною людиною краще не зв'язуватися.
Звичайно, є речі, які справді повинні насторожувати: агресія, брехня, маніпуляції, залежності, систематична неповага та інші проблеми, здатні перетворити стосунки на катастрофу. Проте між небезпечною поведінкою та звичайною людською недосконалістю існує величезна різниця.
Чоловік може бути не надто романтичним, але надійним, відповідальним і здатним підтримати у складній ситуації. Жінка може мати складний характер, іноді дратуватися через дрібниці й не завжди розуміти твоє захоплення автомобілями, проте бути людиною, якій ти довірятимеш більше, ніж будь-кому іншому.
Проблема полягає в тому, що для виявлення цих якостей потрібно прожити разом хоча б певну частину життя, а сучасний ринок знайомств привчив нас оцінювати людей приблизно за той самий час, який ми витрачаємо на перегляд фотографій товару в інтернет-магазині.
І якщо товар не викликав миттєвого захоплення, завжди можна повернутися до пошуку.
Чому наші батьки одружувалися без алгоритмів і якось примудрялися жити разом
Ми часто любимо ідеалізувати стосунки попередніх поколінь, хоча було б досить наївно вважати, що всі наші батьки, бабусі та дідусі жили в ідеальних шлюбах, побудованих виключно на великому коханні.
У багатьох випадках люди залишалися разом через економічну залежність, суспільний тиск, дітей, житлові проблеми або просто відсутність можливості нормально облаштувати життя після розлучення. І далеко не кожен шлюб, який тривав сорок років, був історією великого щастя.
Проте в попередніх поколінь була одна цікава перевага, якої нам сьогодні часто бракує: вони не мали можливості щодня порівнювати свого партнера з тисячами потенційних альтернатив.
Чоловік міг посваритися з дружиною, образитися, піти в гараж, провести там кілька годин, а потім повернутися додому й поступово вирішити проблему. Сьогодні він може після сварки відкрити застосунок для знайомств і вже через двадцять хвилин отримати кілька повідомлень від жінок, які, на відміну від дружини, поки що не знають про його недоліки й тому вважають його надзвичайно цікавим чоловіком.
Дружина, своєю чергою, теж може отримати достатньо уваги, щоб на якийсь час переконати себе, що десь там існують чоловіки, які неодмінно цінуватимуть її більше, ніж цей ідіот, із яким вона вже п'ятнадцять років ділить квартиру, дітей, кредит і сімейний автомобіль.
Іноді наявність альтернатив справді допомагає людям вийти з нещасливих стосунків. Проте іноді вона просто знижує готовність працювати над тими стосунками, які цілком можна було б зберегти.
Адже нова людина завжди має одну величезну перевагу перед старою: вона ще не встигла тебе розчарувати.
Щоправда, ти її теж.
Можливо, кохання починається там, де закінчується пошук
Мені здається, що головна проблема сучасних романтичних стосунків полягає не в Tinder, Instagram, сексуальній свободі чи тому, що чоловіки й жінки раптом стали якимись принципово іншими істотами. Ми залишилися приблизно такими самими, якими були сто, двісті чи тисячу років тому, тільки отримали фантастичну кількість нових можливостей, із якими наша психіка не завжди знає, що робити.
Ми хочемо близькості, але боїмося залежності. Хочемо стабільності, але не бажаємо відмовлятися від альтернатив. Хочемо, щоб нас любили такими, якими ми є, проте самі нерідко оцінюємо інших людей за списком вимог, який більше нагадує технічне завдання на розробку преміального автомобіля.
І десь між усіма цими суперечностями намагаємося знайти людину, яка зробить нас щасливими, хоча не завжди готові взяти на себе хоча б половину відповідальності за це щастя.
З віком починаєш розуміти, що хороші стосунки рідко виникають завдяки тому, що двоє людей ідеально підійшли одне одному за всіма параметрами. Значно частіше вони виникають тоді, коли двоє цілком недосконалих людей вирішують, що їм цікаво, приємно й добре разом, а з рештою проблем вони якось розберуться. Вони не обов'язково мають однакові погляди на життя, можуть сперечатися, дратувати одне одного, по-різному ставитися до грошей, відпочинку чи виховання дітей, але поступово створюють щось спільне, чого не існувало до їхнього знайомства.
І це, мабуть, одна з тих речей, які сучасні застосунки для знайомств не дуже добре пояснюють своїм користувачам. Знайти хорошу людину важливо, проте знайомство є лише початком роботи, а не готовим результатом.
Бо кохання, на відміну від нового смартфона, неможливо вибрати за характеристиками, замовити з доставкою й отримати в ідеальному стані наступного дня.
Його доводиться створювати разом із конкретною людиною, яка іноді дратуватиме, помилятиметься, не розумітиме твоїх геніальних жартів і, цілком можливо, так ніколи й не погодиться, що купівля нового мотоцикла є абсолютно необхідною інвестицією в сімейне щастя. Але якщо поруч із цією людиною тобі добре, якщо ви можете разом сміятися, розмовляти, мовчати, переживати складні часи й отримувати задоволення від звичайного життя, можливо, варто нарешті перестати цікавитися тим, хто там ще є в Tinder.
Зрештою, у супермаркеті теж можна провести цілий день, порівнюючи сотні сортів вина, читаючи етикетки й намагаючись знайти ідеальну пляшку. А можна просто вибрати хороше вино, повернутися додому, відкрити його разом із жінкою, яка тобі подобається, і провести прекрасний вечір.
Іноді щастя починається з того, що ти нарешті закриваєш каталог.
КОМЕНТАРІ0
Залишити коментар ↗Поки що без коментарів. Будьте першими!